ОБШУ́ГАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до обшуга́ти. Тисячі тих, кому випало гибіти у відкритім степу, з заздрістю поглядали на далекі, обшугані вітрами присиваські села: там було людське тепло, там можна було б обігрітись (Гончар, II, 1959, 420).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 608.