ОБІГРАВА́ТИ, раю́, рає́ш, недок., ОБІГРА́ТИ, а́ю, ає́ш, док., перех.
1. Здобувати перемогу над ким-небудь у якійсь грі; вигравати в кого-небудь. — Біда з батюшкою, — обізвався секретар суду, — усіх обіграє (Мирний, III, 1954, 194); [Гайдаренко:] Ну, на бетоні ми ще з тобою поміряємось. Та й в шахи все одно колись я тебе обіграю (Мик., І, 1957, 200); Радість Данькова.. передалася й іншим присутнім, і навіть його супротивники, яких він щойно обіграв, не особливо лютилися на свою невдачу (Гончар, І, 1959, 47).
2. Уміло використовувати що-небудь (для сценічної гри, дії і т. ін.). Творча манера [режисера].. характеризується.. умінням скульптурно і багатозначно будувати масові сцени, влучно і цікаво обігравати деталі (Мист., 4, 1957, 22); Режисер і думає: — Хай краще, ідучи, оглянеться, спіткнеться [герой фільму] — треба якось обіграти ходу (Довж., III, 1960, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 502.