Що oзначає слово - "обімлівати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ОБІМЛІВА́ТИ і рідко ОБОМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІМЛІ́ТИ і рідко ОБОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

1. Слабнути до втрати свідомості під впливом якого-небудь сильного почуття. Слідом за нею вийшли Павло з Катрею, і Оленка мало не обімліла (Кучер, Трудна любов, 1960, 215); // Завмирати на якусь мить від чого-небудь несподіваного (переляку, здивування і т. ін.). Бурсаки глянули туди й обімліли.. У кімнату всунули, ніби з шпиталю повиходивши.., побиті звечора каменотеси (Вас., І, 1959, 243); Глянув [Матвій] на свою скриньку — і обімлів. Ні сліду від неї (Ірчан, II, 1958, 265); Усі так і глянули на греблю. Та й обімліли: з горба вниз до греблі галопом неслись козаки (Головко, II, 1957, 339); Дивляться дівчата, аж на Туровій Кручі князь на сивому коні. Так і обомліли (П. Куліш, Вибр., 1969, 250).

2. Втрачати здатність до руху; терпнути, клякнути (про частини тіла). Ноги обімліли.

Се́рце обімліва́є (обімлі́ло) див. се́рце.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 506.