О́ВАД, а, ч., діал. Овід. Овад роси боїться (Номис, 1864, № 14025); * У порівн. [Гостомисл:] Ви ж, жінки, Як овади: літаєте кругом і жалите (Фр., IX, 1952, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 610.