ОВЕ́ЧИНА, и, ж., розм., рідко.
1. Овече м’ясо; баранина. Вони не їдять курятини, гусятини, овечини, кабанятини, — нічого того не їдять (Сл. Гр.).
2. Овечий запах, дух. В кімнаті кожухи смачно запахли овечиною (Чорн., Потік.., 1956, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 611.