ОГЛАША́ТИСЯ, а́ється, недок., ОГЛАСИ́ТИСЯ, и́ться, док.
1. заст. Оголошуватися. Як огласилось: "Піймали, піймали!", то вона знов упала на дзиглик (Стор., І, 1957, 375).
2. рідко. Наповнюватися голосними звуками. Нарешті він зачіпається за камінчик, гепає на спину, і вулиця оглашається його ображеним і обуреним ревом (Смолич, II, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 614.