ОГЛЯ́ДИНИ, дин, мн.
1. етн. Обряд знайомства батьків молодого (молодої) з житлом, господарством своїх майбутніх сватів; розглядини. У суботу заслав Чіпка старостів до Максима. У неділю були оглядини в Чіпки (Мирний, І, 1949, 357); [Тетяна:] То ти ж її [молоду] привезеш до нас, покажеш? Може б, ми з старим поїхали на оглядини: так годиться (К.-Карий, III, 1961, 31).
2. розм. Те саме, що о́гляд 1, 3. Начальник цеху оглянув з голови до ніг Рубіна. Оглядини ці, очевидно, задовольнили його (Сенч., Опов., 1959, 18); Підвелася [Ольга] і, навіть не поївши, пішла оглядати господарство. Оглядини не принесли їй радості (Ткач, Жди.., 1959, 71); Перемучився я так місяць і поїхав до Києва, до спеціаліста-професора. Що мені коштувало і нервів і грошей (40 корон кожні оглядини) (Коцюб., III, 1956, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 616.