ОГЛЯ́ДНО, рідко. Присл. до огля́дний. Як повільно, оглядно йшов Максим! (Фр., VI, 1951, 123); Новий голова не помічав, як оглядно вдивлявся Нечай у темряву на всі боки, дбаючи про безпеку для свого наступника (Ле, В снопі.., 1960, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 617.