ОГНЕКРИ́ЛИЙ, а, е, поет. Який має вогненні крила. І згори глядить так грізно Огнекрилий херувим (Фр., X, 1954, 394); * Образно. Змагання! Ще більше, ще далі! З вершин на вершину — до цілі! Вирізуй на твердім металі Слова боротьби огнекрилі! (Рильський, І, 1956, 128); Як народу сила огнекрила Мури всі, фортеці всі змела, — На порозі Смольного зустріла Леніна смугляночка мала (Бичко, Сійся.., 1959, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 617.