ОГОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм., рідко. Те саме, що зубо́жіти 1. — Нам аби маленький подарочок, — як то говорять: З миру по нитці — голому сорочка. — Щоб не довелося мирові оголіти! (Вовчок, І, 1955, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 618.