ОГОРО́ДИК, а, ч., рідко. Зменш.-пестл. до огоро́д. Мати доні молодій Огородик наділила (Гл., Вибр., 1957, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 620.