ОДЕСИ́ТИ, ів, мн. (одн. одеси́т, а, ч.; одеси́тка, и, ж.). Жителі або уродженці Одеси. Якийсь морячок-одесит просто під відчиненим вікном у начальника вокзалу пішов вибивати "яблучко" (Гончар, II, 1959, 126); Одесити дуже любили трупу Кропивницького, а його особливо (Збірник про Кроп., 1955, 223); — Де ти блукаєш уже шість вечорів? Де оце ти зараз був? В якусь одеситку закохався, чи що? (С. Ол., З книги життя, 1968, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 626.