ОДНАКОВІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім, абсолютно однаковий. Підстарший чорт тяжко занедужав.. Жінка у крик, у плач — звісно, жінота; чи в селі, чи в пеклі — скрізь вона однаковісінька (Вовчок, VI, 1956, 273); Як знадвору, так і всередині хата була однаковісінька: так нечепурно, неохайно (Свидн., Люборацькі, 1955, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 632.