ОДНОБІ́ЧНО. Присл. до однобі́чний 3. Не можна впливати на організм однобічно, ізольовано від середовища, від виховання (Шк. гігієна, 1954, 4); У "Сурмах" та в "Золотому павучкові" я показав ворога в комсомолі, але зробив це однобічно (Донч., VI, 1957, 582).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 633.