ОДНОГОЛО́СИЙ, а, е.
1. муз. Який виконується в один голос, звучить одним голосом або виконує одну мелодію. Якщо раніше переважав одноголосий і двоголосий спів, то нині з’явилися акапельні чотириголосі хори (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 80).
2. у знач. ім. одноголо́сі, сих, мн. Підряд птахів ряду горобиних, які відзначаються примітивною будовою гортані.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 633.