ОДНОГОЛО́СНИЙ, а, е.
1. муз. Те саме, що одноголо́сий 1.
2. Одностайно схвалений, прийнятий усіма присутніми (про рішення, ухвалу і т. ін.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 633.