ОДНОСКЛАДО́ВИЙ, а, е.
1. Який має один склад (про слово або його частини). Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса "-т-" обмежене певними умовами, а саме: такі дієприкметники утворюються майже виключно від безсуфіксних дієслів з односкладовим коренем на голосний (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 418); Першу хвилину вони розглядали один одного, вигукуючи односкладові оклики (Коп., Лейтенанти, 1947, 168).
2. Який складається з одного-двох слів; дуже короткий, лаконічний. На допитки [допитування], чи не хвора, Ляля кидала односкладові скупі відповіді (Гончар, Земля.., 1947, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 638.