ОДРЯХЛІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до одряхлі́ти. Ще недавно він [Врангель] був в опалі.. Ролі помінялися. В той час, коли зневіреного в усьому, одряхлілого невдаху Денікіна підбирав до себе на борт один британський корабель, по трапу, перекинутому з іншого чужоземного корабля, .. уже збігав пружною ходою джигіта новий молодий диктатор (Гончар, II, 1959, 204); * Образно. Проти юної Радянської республіки, що народилася на світ, ополчилися всі сили одряхлілого старого світу — вороги внутрішні і зовнішні (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 642.