ОДУРМА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОДУРМА́НИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Запаморочувати, оп’яняти себе чим-небудь (горілкою і т. ін.). І пили [опришки], й танцювали, і одурманювалися (Хотк., II, 1966, 188).
2. перен. Затьмарювати, отруювати свою свідомість (хибними поглядами, неправильними уявленнями, шкідливими ідеями і т. ін.). Повчала [бабуся] онука та тягла до церкви.. Миколка категорично відмовився одурманюватись релігією (Збан., Курил. о-ви, 1963, 6); Він сам не раз замислювався над тим, з яких джерел вийшла страхітлива отрута расистського фанатизму і соціального мракобісся, котрою так легко одурманився німецький народ (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 643.