ОДУШЕВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ОДУШЕВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. одушевля́ться; док., рідко. Те саме, що одухотворя́тися. В хвилях, вільних від обов’язків шкільних, виходжу далеко в поля, ліси, одушевляючись весняними красотами (У. Кравч., Вибр., 1958, 450); Не може [Славко] одушевлятися загальною справою (Март., Тв., 1954, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 645.