ОДЯГА́ЛО, а, с.
1. розм., рідко. Те саме, що о́дяг. Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.).
2. діал. Ковдра, покривало. З золота, з серебра його там смачненько годували й напували і спати його клали під одягала злототкані, на м’якенькому пуху (Вовчок, І, 1955, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 645.