ОДІДИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., заст. Успадкувати. Тамті кути села не мають тих лісових навичок, а ці одідичили по предках (Стеф., І, 1949, 259); І ми здвигнули плечима, бо це виконуємо найкраще. В цьому здвигненні вся безпомічність наша і одідичили ми її по наших батьках (Ірчан, II, 1958, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 630.