ОЖЕНИ́ТИСЯ, оженю́ся, оже́нишся, док., на кому, рідко з ким і без додатка. Узяти шлюб (про чоловіка); одружитися. Кинув [Сергій] університет, оженився з простенькою міщанською дівчиною (Н.-Лев., V, 1966, 142); Перед самою війною оженився Бабенко на якійсь сільській вчительці (Руд., Остання шабля, 1959, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 646.