ОЗАГЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗАГЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. озагла́влять; док., перех. Давати заголовок. Не згоджуюсь теж я й з радою озаглавлювати книжки менням автора, як-от: Квітка-Основ’яненко, Котляревський… (Мирний, V, 1955, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 649.