ОЗЕРЯ́ВИНА, и, ж., розм. Висохле озеро; місце, де було озеро. А навкруги.. волохатіє терен, Темні яри, озерявини (Мисик, Біля криниці, 1967, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 653.