ОЗНА́КА, и, ж.
1. Риса, властивість, особливість кого-, чого-небудь. Давнішими дослідниками визначались, як істотні ознаки фольклору, масовість його побутування і усність його творення та передачі (Рильський, III, 1956, 153); Викінчений корабель набував у нашій уяві ознак живої істоти (Ю. Янов., II, 1958, 159); Хлопчик уродився смаглявим, чорнобровим, опецькуватим, за всіма ознаками — викапаний батько (Тют., Вир, 1964, 524); // Те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось; показник, свідчення. Ясь вступив до хати вже паном, гордо й поважно, без ознаки жадної тривоги, жадного зворушення на лиці (Н.-Лев., І, 1956, 157); Співи нечисленних птахів.. були одинокими ознаками життя в тій широкій, гористій околиці (Фр., V, 4951, 52); В цей час собака, здоровезна його вівчарка, кидається до хвіртки і, ставши на задні лапи, визирає на вулицю через паркан. Це явна ознака, що за парканом хтось є (Гончар, Тронка, 1963, 166); Лікар водив пальцями по всій черевній поверхні і, натискаючи то в одному, то в іншому місці, шукав бодай якихось ознак апендициту, на який жалівся хворий (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 9).
2. Предмет, зображення і т. ін., що є знаком, символом, емблемою і т. ін. чого-небудь. Як складу на грудях руки,.. За тюрмою на шпилі, Під хрестом (ознака муки) Поховайте у гіллі (Граб., І, 1959, 360); Сорок одного голову найкращих колгоспів уряд нагородив вищою ознакою честі, слави і геройства — орденами Леніна (Ле, Історія радості, 1947, 302); Він був одягнутий у сіру армійську шинелю, на якій вилискували ознаки командарма (Ю. Янов., II, 1958, 108).
3. За народними повір’ями, уявленнями — прикмета, що знаменує або провіщає що-небудь. Народна традиція пов’язує з лелекою на хаті добру ознаку миру, добробуту й щастя у хаті (Смолич, День.., 1950, 70); — Це добре, — сказав льотчик, — лікар на борту — ознака щастя (Рибак, Зброя.., 1943, 43); — Ще коли кепку з мене вітром зірвало, я подумав — погана ознака… Так і є (Руд., Вітер.., 1958, 19); // За народними повір’ями — явище, обставина і т. ін., що вказує на зв’язок з якою-небудь іншою подією, передує їй. Від того часу — ознака: коли врожай на кизил — буде холодна зима (Вишня, І, 1956, 202).
4. рідко. Рух (перев. головою, рукою), яким виражається воля, наказ, бажання, попередження кого-небудь про щось і т. ін.; знак (у 5 знач.). — Вибачайте, панове! — гукнув Колісник, низько вклоняючись і даючи ознаку, що обід скінчився (Мирний, III, 1954, 289); Всі оглянулись на бабуню. Бабуня одкашлювалась, хвилювалась, подаючи рукою ознаки, щоб замовкли (Вас., II, 1959, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 655.