ОКА́ДКУВАТИЙ, ОКА́ДЬКУВАТИЙ, а, е, діал. Кремезний, кряжистий. Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в’юн, лакеєм (Мирний, IV, 1955, 198); Він чоловік окадькуватий собі: не високий і не низький, не тоненький і не товстий, а так собі кріпкий (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 659.