ОКАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до окалі́чити. Коняка, правда, знайшлася — так окалічена на всі чотири ноги, за вісім карбованців продав (Коцюб., І, 1955, 304); // окалі́чено, безос. присудк. сл. — Де болить? Де окалічено? — допитувавсь Тоньо (Фр., III, 1950, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 660.