ОКАЛІЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати калікою. — Коли він [Кінь] постаріється, окалічіє та не може робити, то .. ще за життя виганяє [чоловік] його в ліс на поталу Вовкам (Фр., IV, 1950, 125); Ніхто не розпитував у нещасного, в який спосіб окалічів так страшенно, одначе його мундир і медаль на груді вказували самі, де шукати причини (Коб., II, 1956, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 660.