ОКЕА́ННИЙ, а, е, поет. Те саме, що океа́нський. Я закоханий в синь океанну (Сос., II, 1958, 12); Це той степ, ..де природа розмахнулася широко, щедро, з океанним розмахом… (Гончар, Тронка, 1963, 26); Вся Гавана, Як рівнина океанна, Непорушна, супокійна, Та яка в ній сила рвійна (Павл., Пальм. віть, 1962, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 662.