ОКЛЕ́ЦЬКУВАТИЙ, а, е, діал.
1. Невисокий, але кремезний; присадкуватий (про людину). Оклецькуватий писар з якутів зітхав, протираючи очі (Граб., III, 1960, 92).
2. Короткий і товстий. Оклецькуватий палець.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 664.