ОКО́ЛИЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до око́лиця11, 2. Околичні будівлі.
2. Те саме, що око́лишній. Зоя має діло з телятами.. Кочує по всіх лісах околичних — кращу пашу вишукує (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 206); Він зрозумів.., що являє собою якесь пугало для околичного священства (Хотк., Довбуш, 1965, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 673.