ОКОНФУ́ЗИТИСЯ, у́жуся, у́зишся, док., розм. Відчути зніяковіння, збентеження, набратися сорому; осоромитися. Розмова з ним вимагала великої обережності, і Ольга, власне, думала, як відповісти йому, щоб самій не оконфузитись (Вільде, Сестри.., 1958, 518).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 675.