ОКО́ПЕЦЬ, пця, ч., військ. Зменш. до око́п 2. Приходжу з розвідки. Два дні Сидів собі в окопці… (Воскр., Цілком.., 1947, 19); І вже за ними [дідами] рідний край Встає.. Легким окопцем на шляху, І щастям, і облогою, Боями в ніч, важку й глуху, Тривожною дорогою (Мал., Звенигора, 1959, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 675.