ОКОСТЕНІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. окостені́ти. З досвітку до темнощів.. тесали [будівничі] камінь, гнулися на риштованнях до окостеніння в шиї і в хребті (Загреб., Диво, 1968, 460).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 676.