ОКО́СТУВАТИЙ, а, е, розм.
1. З широкими кістками; костистий. Цей віл худий, але окостуватий (Номис, 1864, № 13937).
2. Твердий, як кістка. Окостувате дерево — сокира відскакує (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 676.