ОКРИЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до окриля́ти. Вкрай переповнені щастям, наелектризовані його хмільною окриляючою силою, розвідники знову сіли на коней (Гончар, III, 1959, 438).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 680.