ОКРУ́ГЛЮВАТИ, юю, юєш і ОКРУГЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОКРУГЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех.
1. Надавати чому-небудь круглої, округлої форми. Боцман здивовано округлює очі (Ткач, Жди.., 1959, 51); Погладив [Дмитро] коня біля вух, і він, округляючи шию.., потягнувся.. до свого господаря (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 822); Валентина округлила лице добродушною посмішкою (Логв., Літа.., 1960, 29).
2. перен., розм. Виражати число наближено, відкидаючи або додаючи одиниці, дробові цифри; заокруглювати. Дописував [Павло] цифри в зведеннях, округляв їх (Мушк., Серце.., 1962, 146); // Збільшувати розміри чого-небудь. — Ну, вельможному пану гетьману добре відомо, що Бетлем-Габор склав угоду з Стамбулом про те, що він приєднує до Туреччини всі завойовані землі, трохи округливши свої володіння (Тулуб, Людолови, II, 1957, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 682.