ОКУТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. оку́ти, окува́ти.
2. Те, чим оковують що-небудь. Древньоруські заступи формою схожі на сучасні, але вони складалися не з суцільної залізної пластини, а мали залізне окуття країв дерев’яної лопати (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 687.