ОЛЕ́НЯЧИЙ, а, е. Прикм. до о́лень. Він, хоч і не почув рику, але натрапив.. на оленячий слід… (Скл., Святослав, 1959, 14); Морозне повітря наповнилось костяним шумом оленячих ратиць (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 93); Пахощі міцної кави сповнюють літак, змішуючись із запахами свіжої картоплі, мороженої риби, оленячих шкур і бензину (Перв., Дикий мед, 1963, 3); Оленяча упряжка; // Пошитий з шкури оленя. Вадим посміхається.. Оленяча шапка насунута майже на брови, погляд розчулений (Руд., Остання шабля, 1959, 52); // Легкий, пружний, як у оленя (про ходу, крок). Він ішов попереду легкою, оленячою ходою, і було йому на серці легко та свіжо (Гончар, І, 1954, 437).
Оле́нячий мох — білувато-сірий лишайник, який є основним кормом північних оленів у зимовий період; ягель. Глибокі розколини кори вкривав сірий оленячий мох (Шиян, Гроза.., 1956, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 688.