ОЛОВ’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., рідко. Ставати важким, ніби наливаючись оловом; дерев’яніти. Семен Дудко раптом відчуває, як олов’яніють його ноги, а серце, завмираючи, наче спиняє свій перестук (Рибак, Зброя… 1943, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 691.