ОЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев’яній оправі, якою пишуть, креслять, малюють. Починалась палка суперечка.. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки (Коцюб., І, 1955, 324); Нема вже чорнила. Беру олівець, щоб знову про бурі писати (Сос., І, 1957, 453); Перед хлопчиком на парті Кольорові олівці (Мур., Широка дорога, 1950, 49).
Оліве́ць від мігре́ні — лікарський препарат від головного болю (мігрені), який має форму короткого олівця. Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Л. Укр., III, 1952, 635).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 689.