ОНО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. онови́ти і онови́тися. Почувши про оновлення ікони, всі вискочили з хати (Юхвід, Оля, 1959, 260); Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом.. Може, чаєш оновлення? (Шевч., II, 1953, 24); Вона [весна] несе природі життя і оновлення, і людина, як частка цієї природи, відчуває, що вона й сама молодіє (Добр., Тече річка.., 1961, 176); Для соціального оновлення світу трудящі потребують організованої політичної сили. Такою силою є соціалістична держава (Ком. Укр., 2, 1962, 11); В останні роки в ході виборів не менш як на третину оновлюється склад депутатів. Фактично це оновлення значно більше (Рад. Укр., 5. XII 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 698.