ОПАДА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до опада́ти1. Тихий вітер обвівав щасливу сім’ю, обсипав опадаючим листом рож і бузку головку дитини та одежу матері (Н.-Лев., І, 1956, 174); Вікно виходило в парк, величезний, осінній, сповнений сухого шарудіння опадаючого сумовитого листя (Собко, Срібний корабель, 1961, 3); На заході крізь опадаючу мряку мерехтіли зорі (Галан, Гори.., 1956, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 700.