ОПОВЗА́ТИ, а́є, недок., ОПОВЗТИ́, зе́; мин. ч. опо́вз, ла́, ло́; док., рідко. Зсуватися, переміщуватися вниз по поверхні чого-небудь. Під ногами хлюпала вода, по ногах слизьким гадюччям оповзало мокре зілля (Мушк., День.., 1967, 74); * Образно. Одразу почув, що на серці стало спокійніше; уїдливий щем почав оповзати, як оповзає снігова брила од весняного сонця (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 845).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 716.