ОПО́ЛУДНІ, присл., рідко. Те саме, що опі́вдні 1, 2. Жарко ополудні, сонечко згори так і обливає тебе теплом (Греб., V, 1957, 321); Помагає [Соломка] носити глину, бігає до ставу наливати воду в бочку.. Коли опам’ятовується — сонце вже ополудні (Гуц., З горіха.., 1967, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 721.