ОПОЛУНО́ЧІ, присл., рідко. Те саме, що опі́вночі. Вони вже сплять ополуночі, І Прометея скорбні очі їм в сні ввижаються не раз (Мал., Любов, 1946, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 721.