ОПОЛІ́СКАНИЙ, ОПОЛО́СКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ополоска́ти. Брала [Люба] голову гуски і не спускала ополісканих слізьми очей з перекошеного посмішкою лиця грабіжника (Ле, Мої листи, 1945, 54); По обидва боки палісадника з грядками свіжих, щойно ополосканих квітів важко сиділи високі сірі будинки (Панч, II, 1956, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 721.