ОПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОПОРОЖНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., рідко. Те саме, що випорожня́ти. Їх високопреподобіє отець Олексій опорожняють ті чарки з якоюсь страшною легкістю (Мик., Кадильниця, 1959, 59); Нелюдські злидні кругом обсіли, Опорожнили комору й клуню, По заробітках женуть татуню (Граб., І, 1959, 332); Солод вже давно опорожнив глечика, з’їв хліб (Руд., Вітер.., 1958, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 723.