ОПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оприто́мніти. Домашній лікар ткнув йому в самий ніс склянку з нашатирем, опритомнілий пан промовив слабим голосом: — Вони мене хочуть убити… (Бурл., О. Вересай, 1959, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 728.